Комплекс вправ дослідницького характеру з теми «Фразеологія» (на основі творів Т. Шевченка)

https://drive.google.com/open?id=0Bz9XGsLPSZH5aVBHWnM4REEtc0U

Літературні диктанти з теми:

 «Творчість поетів-шістдесятників»

збірник вправ
https://drive.google.com/open?id=0Bz9XGsLPSZH5V1JGZW5PNWp5NTg

                      Сценарій виховного заходу "Не скупіться, люди, на добро!"(5-6 клас)

       НЕ СКУПІТЬСЯ , ЛЮДИ, НА ДОБРО!
             Милосердя, доброта. Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.
                       НАМ БИ ПРО ДУШУ ХОЧ РАЗ НЕ ЗАБУТИ…
Нам би про душу хоч раз не забути,
Нам би хоч трохи добрішими бути.
Ми лиш раз – так уже повелося  -
Живемо на цій грішній землі.
Хай прокинуться сплячі душі,
Що як квітки у квітнику,
Що потребують дощу і суші
На довгім життєвім віку.
Хай романтика віри й любові,
Слова людського тепла й доброти,
Нам порожнини в душах заповнять,
Куди вже війнули ринкові вітри.
     -    Людина  починається з любові, а любов виростає з дитинства.
( лунають звуки сопілки)  Уривок з легенди « Гнатова сопілка»

    -    Мамо, я люблю степ, люблю ліс,парк, поле, затишні луги. Мені, мамо, уявляється, що кожна травинка, кожне деревце, кожний кущик теж живі, як і ми, люди. Тільки живуть вони своїм загадковим життям. Хіба ви ,мамо, не відчуваєте на собі і не помічаєте тієї краси, яку нам світ подарував? Ось дідусь Гнат, коли бере сопілку і починає грати, то вівці перестають пастися, слухають чарівну сопілку. Травичка перестає коливатися, завмирає все навкруги, земля теж слухає сопілку діда Гната.
   -   Слухаймо душу природи, як душу людини, пізнаваймо її загадкове життя, любімо і бережімо, тільки тоді збережемо світ.
  -     Людина народжується, людина помирає… це не горе. Це закон природи. Але людина  не просто приходить, а потім залишає нас. Вона приходить у  життя людиною і повинна піти … людиною. Ми пишаємося тим, що нам дано життя, дана молодість, дано кохання, нарешті, дано людське серце.
 - МИЛОСЕРДЯ. Все частіше ми чуємо це слово, звертаємось до нього  . Яким важливим і необхідним воно є у нашому житті. Чи вміємо ми співчувати біді свого ближнього, чи завжди приходимо на допомогу тим , хто потрапив у нелегке становище? Чи завжди проявляємо людяність, доброзичливість до тих, хто цього потребує?
                    НЕ ГОВОРИ ПРО ДОБРОТУ
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш.
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
Пораниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
 Ніж честі сяйво доброти.
    Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? Невже для того, щоб  ви іскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба в звичайному плині життя немає людей, які потребують допомоги?
     В Україні проживає 2 млн. одиноких людей. Близько 200тис. з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15тис. із них проживає в будинках-інтернатах, їх об’єднує  немічність,  самотність.
        У злигоднях живуть 1.150тис. наших земляків . Близько  30тис. з них мешкають у напіврозвалених халупах. 70тис. ті, хто отримує мізерну пенсію. Є
- і таких немало – що існують за межею бідності.
     Сумні цифри, незвичні. Та це – правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того , що не щодня мають свіжий хліб, а й від того, що не чують вкрай необхідного «Добрий день».
                         
КАЖІМО БІЛЬШЕ НІЖНИХ СЛІВ
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
 Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану
(Чи перший біль, чи то останній)-
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке -
Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів…
     Лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні, а й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості, горя.
   …  Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти.
І зваж, і переваж, а хто є ти
І, зваживши, нікого не вини.
А сам в своє більмо душі заглянь.
Чи там хоч раз добром світила РАНЬ?
І променем світилася святим ?
І збагнеш, що до своїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань.
А ти шукаєш в людях доброти!
  …Послухайте, яку мудру дав батько своєму синові.
                             БАТЬКОВА ПОРАДА
Прибіг щодуху син додому,
До тата голосно гука:
-А я провідав у лікарні
Свого товариша-дружка.
То ж правда, тату, я чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
 І так сказав йому на те:
-Коли тебе в тяжку годину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти , сину, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки й віку.
Мовчи й ніколи не хвались.
  Я хочу, щоб кожен із вас підійшов до «дерева роду» , зняв з нього листок і зачитав мудрі настанови. Нехай ця мудрість стане вам девізом у житті.
         ( Музика  … діти по черзі зривають листочки, де записані прислів’я)
   1. Навчаймося добра, як вчаться мови діти,
Щоб потім все життя його творить святе.
 Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,
Плекаймо у серцях, де сонце золоте..
Даруймо для людей погожі дні весняні,-
Щоб щедрим садом вік святився небокрай,
Щоби беріз пісні лунали до нестями
І повнився добром наш дім і рідний край.
2. Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі.
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу долю не поцілить.
3. Є ще спасіння від недуг людських,
Джерела віднайдімо ми цілющі.
Мов подорожником, торкнімося до них,
Й добром розквітнуть , просвітліють душі.
Людського милосердя еліксиром
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.
(діти залишаються біля дошки і дають клятву)
1. Клянемось лицарями бути,(всі)
Завжди «спасибі» говорити.
«Добрий день» та «до побачення»
Мають у житті велике значення.
2. Клянемось лицарями бути,(всі)
І лінь та грубість позабути.
Науки різні знати,
Про етикет не забувати.
3. Клянемось лицарями бути (всі)
У боротьбі зі злом добро здобути.
Нікчему вразити мечем чарівним –
Словом чудовим і цілющим.
Кожен народ, кожне плем’я, кожна людина має якісь свої святині. Велика святиня кожної людини – це, перш за все, пошана до матері.
Приказка говорить, що мати тримає хату за три кути, а батько – за один. Усі клопоти по дому, більша частина праці по вихованню дитини – все це на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає все: сльози, здоров’я – серця свого не шкодує дитині для її добра. Мати – це той вогонь, який зігріває хату щирою любов’ю, який єднає всіх членів родини.
Мати – всього найкращого, найбагатшого, найліпшого. В усьому світі діти всіх народів вшановують своїх матерів. Мати й батько – найрідніші й найближчі нам люди. Вони нам дали життя, вчать нас людяності, доброті,милосердю, вкладають у наші уста добрі слова.
Чи є в світі що світліше, як мамині очі,
Що зорять за діточками вдень і серед ночі?
Чи є в світі що миліше, я мамині руки,
Що працюють для дитини щиро, без принуки?
Чи є в світі що щиріше, як серденько мами,
Яке б’ється для дитини днями і ночами?
Чи є в світі що дорожче, як мама кохана,
Що трудиться для дитини до ночі від рана?
ЛЕГЕНДА ПРО НАЙСВЯТІШУ МАТЕРИНСЬКУ ЛЮБОВ. « Був у матері єдиний син…»
  Посивілі від горя матері. Ніякою мірою не виміряти, нічим не вилікувати незагоєних ран материнської душі. Та до її щедрот тягнеться все живе. Мати – вічність життя. То ж кажіть своїм матерям ласкаві слова щоднини й щогодини, бо хто ж боронить нас від бід та й від самого себе? Недаремно в народі кажуть: «Болить у дитини пальчик, а у матері серце».
   Земля молодіє від росту, від сонця, від цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лише аби мама на білому світі жила.
  У всіх народів пошана до матері була таким же священним почуттям, як любов до Вітчизни. Мати дає нам життя, вона оберігає родинне вогнище, яке гріє людину увесь вік. А Вітчизна? Без неї ми сироти. Не випадково ми пов’язуємо в єдине любов до матері і Батьківщини. Перед ними у нас спільний обов’язок – любити, шанувати, берегти.
  Одна Батьківщина і двох не буває.
Місця, де народились, завжди святі.
Хто рідну домівку свою забуває,
Той долі не знає в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
  Три нещастя є в людини: смерть, старість, лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть – невловима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих людей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від вас самих.
  Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб старість, батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками, Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.
  Будьте гідними своїх батьків,
Шануйте, діти, неньку,
То буде вам життя гладеньке!
Шануйте матерів!
Мені болить, коли матуся,
 Що має дочок і синів
Живе одна, немов бабуся ,
На схилі посивілих днів.
Працює вдень, не спить ночами
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі.
Скотину порає в дворі,
А вдень копає на городі,
Уста шепочуть: «Світе мій!
Як важко жить мені одній».
Одна – однісіньке та й годі…
Шануйте, друзі, матерів!
    А зараз, друзі, ми з вами завітаємо на планету, яку на картах світу не позначено. Але вона існує, тільки не в просторі, а в часі. Ім’я її – Старість. Й у свій час кожен з нас, залишаючись жителем Землі, ступає на цю планету. Час там протікає повільно – з довгими ночами, заповненими безсонням, ломотою суглобів, лякаючи ми перебоями в серці.
  І люди сприймають його (цей час) по-іншому: живуть більше в минулому, ніж в теперішньому. У них дивна пам’ять: пам’ятають до найдрібніших деталей події піввікової давності й забувають те, що трапилося тільки що: куди поклали окуляри, ковтнули чи ні таблетку, що їли на обід.
Сині весни пройшли, промайнули,
Наче коні, промчали літа,
Не помітили ви, не збагнули,
Як настала пора золота.
Не сумуйте старенькі, не треба.
Не тримайте у серці жалі.
Ми до ніг прихилили б вам небо,
Щоби легше жилось на землі.
Є закони природи незмінні
Для людей, для птахів, для трави.
Ви простіть нас байдужих, ми винні.
Будем ми ще старими, як ви.
     Старість потрібно шанувати й оберігати. Послухайте повчальну історію.
    «Жила сім’я із трьох поколінь…”
З особливою любов’ю і теплотою змалював образ бабусі І. Драч.
 А бабуся, бабулина, бабусенція
До дівчиська , дівчиниська так і тулиться.
Сиротинка ж, сироту ля, сиро пташечка,
Бабумамця, бабутатко, бабу сонечко..
   Якось в поїзді мені довелося почути цікавий діалог. Молода мама з дівчинкою їхали в село. Поруч з ним сиділа літня жінка, уважно придивлялася до своїх попутників, а потім питає: «Куди, доню, їдеш?» - «По бабусині казки». – «А ти любиш свою бабусю?» Дівчинка гордо змахнула кісками : «А хіба бабусю можна не любити?» Що й казати - мудро підмічено – дитячими вустами глаголить істина.
    Мені хотілося б у зв’язку з цим звернути увагу на одну особливу обставину – про наш моральний обов’язок перед тими, хто безкорисливо передає у спадок свій багатющий досвід і знання. Чи завжди ми віддячуємо їм такою ж любов’ю?
   Любі діти,- каже мати,-
Треба старших шанувати.
То дасть Господь всього світа
Вам вам прожити довгі літа.
Варт пошани сивий волос
І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться,
Станьте ближче, поклоніться.
   А в баби хата – домовина,
А в баби хата, мов труна.
 Померла баба Катерина
 І третій день лежить одна.
Пообіг баби білі руки,
Як дві оброблені струни…
Є в баби четверо онуків,
Одна дочка і два сини.
Міста далекі заманили
Їх ситий затишок квартир.
А в баби хата, як могила,
Немов забутий монастир.
Нема сльози кому зронити,
Лиш сад за вікнами поник.
І бабин ангел-хоронитель
Склав крила скорботно під рушник.
Сусіда вийшов,гладить вуса,
Не розуміє в чому річ:
Чому це в Катрі кляті гуси
В дворі ночують третю ніч?
Покіль село стелилось спати,
Світила вікна замість свіч…
Ой що ж вам, хлопці, в трьох кімнатах,
Ой що ж вам сниться третю ніч?
Це ж ваша хата-домовина
Сумує тяжко в самоті.
Це ж ваша ненька-сиротина
Одна у смерті, як в житті.
Лежить покірно на підлозі,
Стежки оббігавши усі,
Її старенькі вмиті нозі
В позавчорашній ще росі.
Щось надломилося у світі,
Я кісь підірвані мости.
І по незвіданій орбіті
Летить планета у світи.
По вічнім колу Зодіака,
В одвічній суєті людей
Пливе у вічність біла хата –
Пресвітлий бабин мавзолей.

  Живе одинока людина.
Чому ж ми проходимо мимо?
Живе одинока людина,
Ніким у житті нелюбима
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалене горем од світу.
Чому ж ми не прийдемо в хату,
Її не покличем з собою?
Бо буде одна вікувати
Людина з своєю журбою.
Нам легше, бо ми не самотні.
Ходімо ж до неї в світлицю.
І серце людини з безодні
Полине за нами, як птиця.
   Послухайте уважно діалог між сином і матір’ю за віршем І. ВЄРУ
« Мамо, чому?»
- Чом у тебе у косі ясна
- Забриніла сивина?
- Від любові, від …надій,
- Ти ж один у мене, сину мій.
- А в бабусі голова біліє
То ж мене бабуся любить більш?
- В неї діти  - доньки і сини –
Додають сердешній сивини.
- Чом же тьотя біла, як зима –
- В неї ж діток не було й нема?
- Так, синочку, біла геть вона,
- Бо нудьгує цілий вік одна.
  Коли ж людина самотня і за нею нікому доглядати – це одна справа.
Але коли діти відмовляються від своїх немічних батька чи матері  … це жах…
              « У будинку пристарілих»
Виглядала мати із вікна,
Поглядала мати на дорогу:
Другий поверх. Мовчазна стіна
Не розділить радість чи тривогу.
Старість подивлялася на шлях
То оце зосталось тільки й світу…
Привезли сюди на « Жигулях»
Позавчора рідні її діти.
Тут, мовляв, їй буде веселіш
( от сиди, стара, і веселися)
Від думок – полиново гіркіш:
Рідні діти матері зреклися.
Хворе серце плаче по ночах,
Та не шле поклін їй до порогу.
Озовись надією в очах,
Гомінка, натруджена дорого!
Бути людиною – не дуже просто.
Бути людиною – геройство в наші дні.
Устати й крикнути з трибуни, із помосту:
О люди! Залишайтеся людьми!
    Поки старенькі наші бабусі  й мами з нами – ми всі молоді.
Вони – наш захист, наша добра згадка про незгасне світло дитинства. Тримаймося ж їх!
                      Пам’яттю! Спомином! Думкою.
                      Тримаймося за них душею.
  Вірш «Сині весни пройшли, промайнули…»
    Хочеться вірити, Що ніхто з вас не забуде своїх батьків, особливо тоді, коли прийде старість. Що ви будете пам’ятати про своє коріння, про те, що все життя за вами “будуть мандрувавти очі материнські і білява хата».
   Вірш.
 Не забудь ні старця, ні дитину,
        поділись останнім сухарем.
Тільки раз ми на землі живемо.
У могилу не бери провину,
Зло нічого не дає, крім зла.
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати.
Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому.
Бо людина ціниться по тому
Чи вона зробила, що могла?
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі щастя стало.
    Друзі! Добродії! Поряд з вами живуть, а може, доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми – я, ви, ваші сусіди, колеги. Зараз, сьогодні! Завтра може бути пізно!
                                 Баммм………..
 З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовували як набат для сповіщення про якесь лихо, били на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.
                           Баммм…….
   Сьогодні вони б’ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить  нас справжніми людьми.
   Учні запалюють свічки і промовляють молитву…
    Помолимось за тих, що у розпуці
Помруть, відірвані від рідних хат.
Помолимось за тих, що у розпуці
Вночі без мами плачуть і не сплять.
                    Помолимось за всіх    2р.
                    Помолимось, помолимось за всіх.
Помолимось за тих, кого лишили мами.
Помолимось за одиноких і сиріт.

 Над нами, Господи, в небесній тверді
 Відкрий свої долоні милосердні
 Помолимось….
Дорогі друзі! Шановні гості! Ось і закінчилася наша зустріч. Я надіюсь, що всі ми станемо трішки добрішими, милосерднішими. І ця година доброти переросте в щоденну потребу творити добро.
 Історія:  Дуже давно жила сім’я з трьох поколінь.
От якось батько наказує синові: «приготуй назавтра візок, бабусю повеземо». Повставали вони до схід сонця, батько виніс свою матір, посадив на візок, покликав сина і вдвох повезли. Заплакала стара, але нічого вже не могла вдіяти.
- Куди ми веземо бабусю? – запитав син у батька.
- До старого шахтного обвалу, бо яка від старої користь, якщо тільки сидить і їсть, а робити вже нічого не може.
Коли приїхали до шурфу, розвернув батько возика і тихенько пустив його разом з бабусею.
- Що ви наробили, тату? – закричав син, навіщо й возика викинули? А коли прийде час, на чому я вас повезу на звалище?
Почув це батько і наче прокинувся, гірко заплакав і поліз до ями – витягати матір і возика.
 Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі,
Несімо правди непогасний стяг
 Кривда в нашу душу не поцілить.
Є ще спасіння від недуг людських –
Джерела віднайдемо ми цілющі…
Мов подорожником, торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Скопімо серце щире, не черстве
Людського милосердя еліксиром.
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить!

 Я вірю в силу доброти –
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу,
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було на світі кращим.
      Кожен день ми творимо книгу життя. Нехай же сторінки у ній будуть світлі, чисті, прекрасні. Ми повинні відповідати за свої вчинки, цінувати життя, шанувати батьків. Ми – люди, і кожною дниною повинні це підтверджувати.
 По теплій зливі і грозі
Прошу любовію святою,
Щоб сонце сяяло в росі,
Налийся, світе, добротою,
Немов дзвінковою водою,
По теплій зливі і грозі.
. людської треба доброти,
Щоб цвіт з’явився на калині,
Щоб ночі в ранок перейти,
Щоб соловейко тьохкав нині.
Природі, звірові, людині –
Людської треба доброти.
 Бо може тільки доброта ,
У цій землі, у цьому літі,
У цьому хлібі, що зроста,
Любов’ю й вірою в цім квіті,
Життя відстояти на світі
Спроможна тільки доброта.

Тематична атестація №2 Варіант 1

Творчість І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б.Грінченка

1) Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого
а) Рудченко; б) Карпенко; в) Тобілевич; г) Карий.
2) І. Карпенко-Карий – автор твору:
 а) «Суєта»; б) «Наймичка»; в) «Талан»; г) «Сава Чалий».
3) Прообразом головного героя п’єси “Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого став:
 а) Карпо Тобілевич; б) Терентій Пузир; в) Михайло Старицький; г) Марко Кропивницький.
4) Слова «Всякому чоловікові назначено, що робить, з чого хліб їсти і що йому мать » у п’єсі “Мартин Боруля» І.Карпека-Карого належать:
 а) Мартинові;б) Гервасію; в) Омелькові; г) Миколі.
5) Слова «Не віддавайте, братці, дешево псам козачого білого тіла, а візьміть з наших напасників добру ціну…» в повісті «Облога Буші» М. Старицького належать:
 а) Кобзареві; б)сотнику Завісному; в)Орисі; г)отцю Василю.
6) Словами «…на … просвітку вирізувалася показно широчезна спина й груба, жилава шия, на якій зручно було б гнути обіддя» М.Старицький описує:
а) сотника Завісного; б)воєводу Чарнецького; в)Антона Корецького; г)козака Вернидуба.
7) Прочитайте уривок з оповідання «Каторжна» Б. Грінченка
Заспіває вона – сама пісня з грудей рветься: серце розцвітає, душа в гору лине. А зустрінеться з їм під вербою зеленою, під вишнею запашною, рясно квітом укритою, - зустрінеться – ніч їм мала, не наговориться, не намилується…Ох, і любила ж вона! Так любила, що всю душу віддала і назад не думала брати…Ночі тихії, зірки небеснії! Тільки ви чули й бачили. Світе мій ясний, світе мій красний! Минула весна, літо минає…Чи не мина з їми й щастя?
   У цьому уривку використано всі названі художні засоби, крім
а) риторичних фігур; б)інверсії; в)метафори; г)оксиморона; д)епітетів.
8) Установіть відповідність
     1. «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого                    А. Пузир
     2. «Хазяїн» І.Карпенка-Карого                                   Б. Порох
     3. «Оборона Буші» М.Старицького                           В. Семен
     4. «Каторжна» Б.Грінченка                                         Г. Корецький
                                                                                            Д. Націєвський
9) Неправильним є твердження у рядку
а) М.Старицькому як драматургу було призначено персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою»
б) За жанровими ознаками твір М.Старицького «Оборона Буші» - героїко-романтична драма.
в) Твір М.Старицького «Оборона Буші» відображає події визвольної війни українського народу проти польської шляхти і має антимілітаристське спрямування.
г) Серед проблем, порушених у творі М.Старицького «Оборона Буші», найголовніша проблема порозуміння українського і польського народів.
10) Установіть відповідність
       1. А все ж був у неї завсіди вовчий погляд.                А. риторичне звертання
       2. Ночі тихії, зірки небеснії! Тільки ви чули                Б. порівняння
           й бачили. Світе мій ясний, світе мій красний!        В. антоніми
       3. Відразу застигало їй обличчя, мов камінюка …      Г. персоніфікація
       4…із маленької дівчинки виросла доросла дівчина.  Д.фразеологізм

Тематична атестація №2 Варіант 2

Творчість І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б.Грінченка

1) З логічного ряду випадає рядок:
а) репліка; б)ремарка; в)монолог; г)опис; д)діалог.
2) Справжнє прізвище І.Карпенка-Карого:
а) Садовський; б) Саксаганський; в) Карий; г) Рудченко; д) Тобілевич.
3) Борис Грінченко відомий е тільки як письменник, а і як:
а) художник; б) скульптор; в) музикант; г) мовознавець; д) драматург.
4) Слова «…собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать» (Мартин Борулі») належать:
а) Націєвському; б) Омелькові; в) Геврасієві; г) Мартинові; д) Степанові.
5) Словами «чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи» («Мартин Боруля») можна визначити життєве кредо:
а)Мартина Борулі; б)Степана; в)Матвія Дульського; г)Трандалєва; д)Націєвського
6) Слова «…та ще мало знає, не натерся, а Бог дасть, натреться» у п’єсі “Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого сказані про:
а) Націєвського; б) Трандалєва; в) Степана; г)Миколу; д)Дульського.
7) «На йому довгі сап’янці із золотими острогами і срібна місюрка, а зверху наопаш – розкішний кармазиновий картуш з венеційського оксамиту, облямований горностаєм…» - так описує Михайло Старицький («Облога Буші»):
а) сотника Завісного; б) хорунжого Гостроверхого; в) воєводу чернецького; г)графа Потоцького; д) козака Вернидуба.
8) Установіть послідовність розгортання подій у п’єсі “Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого:  
      А.Гервасій хоче домовитись з Мартином про одруження Миколи і Марисі ;                                
      Б. приїзд міського жениха;
      В. Мартин Боруля заводить у своєму домі  «дворянські порядки»;
       Г. мрії Мартина про дворянство «попелом стали».              
9) Установіть відповідність:
       1. «Хазяїн»                                                         А. Корецький
       2. «Мартин Боруля»                                          Б. Гервасій
       3. «Каторжна»                                                    В. Семен
       4. «Облога Буші»                                                Г. Пузир
                                                                                     Д. Ґудзь
10) Установіть відповідність
       1. А все ж був у неї завсіди вовчий погляд.                А. риторичне звертання
       2. Ночі тихії, зірки небеснії! Тільки ви чули                Б. порівняння
           й бачили. Світе мій ясний, світе мій красний!        В. антоніми
       3. Відразу застигало їй обличчя, мов камінюка …      Г. персоніфікація
       4…із маленької дівчинки виросла доросла дівчина.  Д.фразеологізм
11) Розкрийте конфлікт, що лежить в основі оповідання «Каторжна» Б.Грінчека.

Контрольна тестова робота № 4. Рівень стандарту. ВАРІАНТ № 1.

1.  Неправильно написане особове закінчення дієслова в рядку

А  терплять, ростеш, любимо                  Б  скоїмо, мостять, стережеш

В  водять, загоють, розграфлюють          Г  закуплять, свистітимуть, крутиш

2.  Усі складні слова треба писати через дефіс у рядку

А  південно/африканський, фото/журналіст, тьмяно/жовтий

Б  інформаційно/аналітичний, лікувально/профілактичний, ячмінно/житній

В  пів/Одеси, лісо/промисловий, рекламно/пропагандистський

Г  північно/західний, службово/посадовий

3.  Усі прислівники треба писати разом у рядку

А  на/показ, без/вісти, все/одно                        Б  до/пізна, по/новому, на/весні

В  у/гору, в/літку, з/рештою                              Г  у/низу, по/десятеро, на/поготові

4.  Правильну відмінкову форму залежного слова вжито в рядку

А  проректор по науковій роботі

Б  працюють по змінному графіку

В  екзамен по українській мові

Г  розказати все по правді

5.  Частку не з усіма словами треба писати разом у рядку

А  не/абиякий успіх, не/високе дерево, який він не/ук

Б  не/щирі слова; не/схвалюючи поведінки; не/доукомплектована деталями

В  з не/запам'ятних часів; не/відповідає дійсності; не/весела розмова

Г  не/ запланована зустріч; постійно не/довиконувати; не/врахувати обставин

6.  Числівники стоять у правильній формі в рядку

А  шестисот, шестистам, шестистами

Б  двохста, двомстам, двомастами

В  сімсот, семисот, семистами

Г  чотирьомстам, чотирмастами, на чотирьохстах

Д  трьохста, трьомастами, трьомастами

Прочитайте текст. Виконайте завдання 7-9 до нього.

(1) Споконвіку перед кожним з нас постають вічні питання: для чого я на цій землі живу, що можу зробити корисного? (2) Вони є, можливо, центральними у формуванні й розвитку особистості. (3) Уся мудрість людства упродовж віків зосереджувалася навколо питань сенсу життя. (4) Вони вбирають у себе всю гаму почуттів: радості й відчаю, енергії та безсилля, захвату й розчарувань, цілеспрямованності й бездіяльності. (5) Нагадуючи колісце що регулює хід годинника, вони вчать людину визначати міру добра і зла.

7.  Орфографічну помилку допущено в написанні слова

А  питання, Б  формуванні, В  безсилля, Г  цілеспрямованності

8.  Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А  першому  Б  другому  В  четвертому  Г  п'ятому

9.  Вставним словом ускладнене речення

А  перше  Б  друге  В  четверте  Г  п'яте

10.               Вкажіть, у якому всі іменники в О.в. Однини мають закінчення -ом

А палець, море, горе, кухар, перукар

Б  село, пісок, поле, ніж, приймач

В  вікно, богатир, вівчар, казкар, луг

Г  вокзал, абзац, олівець, хлопець, стадіон

Д  бік, палац, бригадир,полотно, прапор

11.               Від усіх іменників прикметники утворюються за допомогою суфікса -ев (-єв) у рядку

А  калач, липень, вуглець, плащ

Б  взірець, куля, корабель, матч

В  вишня, сіль, журавель, криниця

Г  миь, баржа, карамель, кварц

Д  корінець, криця, значення, замша

12.               Визначте, якою частиною мови є виділене слово в реченні (цифра позначає наступне слово).

Поклади солі, (1) знайдені нашими геологами, - красномовне свідчення того, (2) що (3) колись у цих місцях були солоні затоки й озера, (4) котрі згодом висохли.

А  займенником Б  прикметником В  дієприкметником Г дієприслівником Д  прислівником  Е  сполучником

Контрольна тестова робота № 4. Рівень стандарту. ВАРІАНТ № 2.

1 Визначте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово)

А (1) вдалині, (2) згубившись у полях, петляючи і тонучи в пополях, на Білу Церкву пролягає шлях, (3) рахманний і (4) освітлений при зорях.

А  іменником  Б  прикметником  В  займенником  Г  дієприкметником  Д  дієприслівником  Е  прислівником

2  Усі складні слава треба писати через дефіс у рядку

А  медико/генетичний, старо/англійський, мінерально/сировинний

Б  мідно/червоний, навчально/виробничий, об'ємно/просторовий

В  молочно/білий, науково/експериментальний, загально/народний

Г  лірико/драматичний, жовто/червоний, гостро/критичний

3  Усі прислівники треба писати окремо в рядку

А  до/пари, в/наслідок, на/совість

Б  кінець/кінцем, раз/по/раз, де/не/де

В  в/ранці, по/правді, без/ліку

Г  на/жаль, до/речі, До/останку

4  Правильно утворено форму О. в. однини в усіх іменниках, крім

А  Парижом  Б  Харковом  В  Миколаєвом  Г  Лондоном  Д  Фастовом

Прочитайте текст. Виконайте задання 5-7 до нього.

(1)Місяць плив поміж рваним кущів'ям хмар, як лис ріденьким підліском. (2) То пірнав за білі кучугури то виринав знову. (3) Здавалося, він скрадаєтся до величезного чорного замку, що стримить над Сеймом. (4) У крайньому вікні замку горів одинокий вогник. (5) Рівно цідив у пітьму червонясте світло; здавалося, його просто забули погасити.

5  Допущено помилку в написанні слова

А  кущів'ям  Б  скрадаєтся  В  крайньому  Г  червонясте

6  Допущено пунктуаційну помилку в реченні

А  першому  Б  другому  В  третьому   Г  четвертому

7  Вставні слова є в реченні

А  першому   Б  третьому  В  четвертому   Г   п'ятому

8  Правильно утворено відмінкову форму іменника в рядку

А  бігати по селам   Б  кліпати очами   В  кілька сосон

Г  дякувати сестер   Д  ховатися за плечами

9  Закінчення -е у формі Кл. в. однини мають усі іменники в рядку

А  брат, Євген, товариш, професор      Б  суддя, голуб, Олекса, доля

В  зоря, Оля, Богдан, директор             Г  актор, Павло, друг, Петро

Д  сторож, Роман, офіцер, Поля

10   Числівник стоїть у правильній формі в рядку

А   п'ятидесяти шести    Б дев'яносто чотирьох    В  п'ятиста трьох

Г  шестидесяти восьми  Д  двомастами двомастами

11  Букву и пишемо в закінченнях усіх слів рядка

А  вір..мо, прос..мо, нес..мо, роб..мо   Б  сохн..те, біж..мо, гор..те, пиш..ш

В  ріж..те, дзвон..те, сид..те, їд..те    Г  вар..мо, сад..мо, крич..те, смаж..те

12. Частку не з усіма словами треба писати разом у рядку

А  не/абиякий успіх, не/високе дерево, який він не/ук

Б  не/щирі слова; не/схвалюючи поведінки; не/доукомплектована деталями

В  з не/запам'ятних часів; не/відповідає дійсності; не/весела розмова

Г  не/ запланована зустріч; постійно не/довиконувати; не/врахувати обставин

Тема уроку: Не з дієприслівниками

Мета уроку: засвоїти правила написання не з дієприслівниками,

формувати вміння правильно писати не з дієприслівниками,

виховувати шанобливе ставлення до рідної мови.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Привітання!

Вчитель: Щоб налаштуватися на активну роботу, проведемо аутотренінг

( Я, треную)

Повторюйте за мною:

-         Я – учень;

-         Я – творча особистість;

-         Я – думаю, аналізую;

-         Я не боюся висловлювати свої думки;

-         Я не боюся, що допущу мовленнєву помилку;

-         Помилившись, міркую далі. На помилках учаться;

-         Шукаю істину. Я хочу багато-багато знати;

-         Я пам’ятаю, яке було домашнє завдання з української мови;

-         Я сьогодні отримаю найкращу оцінку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання (Вправа 315)

Вчитель: Архієпископ Меджі вважав, що є три категорії ораторів: « Одних можна слухати, других не можна слухати,  третіх не можна не слухати». Я впевнена, що ви належати до останніх. Тому хоч почути, чи все було зрозумілим у домашньому завданні?

Назвіть дієприслівникові звороти у 1-6 реченнях.

Якою орфограмою користувалися при написанні дієприслівників?

 Розкрийте значення фразеологізмів:

-         шелещу в чужій соломі –

-         вавилонське стовпотворіння –

Поясніть розділові знаки у шостому  реченні (з прямою мовою).

ІІІ. Актуалізація знань.

Бліц-опитування:

1.     Що таке дієприслівник?

2.     На що вказує дієприслівник?

3.     На які питання відповідають дієприслівники?

4.     Які ознаки дієслова має дієприслівник?

5.     Які ознаки прислівника має дієприслівника?

6.     Яким членом речення виступає дієприслівник?

7.     Як творяться дієприслівники доконаного виду?

8.      Як творяться дієприслівники недоконаного виду?

До сьогоднішнього уроку ви мали повторити написання не з дієсловами.

Як пишемо не з дієсловами?

Як ви думаєте, якою буде тема нашого уроку?

ІV. Повідомлення теми, мети уроку.

Оголошення епіграфа.

Треба берегти як зіницю ока безцінну

культурну спадщину нашого народу.

О. Гончар

Вчитель: Чому «треба берегти як зіницю ока безцінну культурну спадщину нашого народу»? (Перед питанням з’ясувати, що означає фразеологізм «берегти як зіницю ока» - пильно; що є культурною спадщиною народу?)

(Учні записують дату, тему епіграф).

ІV. Усвідомлення теоретичного матеріалу у процесі роботи з теми.

1. Прочитайте пари слів. Визначте залежність між написанням не з дієсловами й дієприслівниками.

Не ворушитися – не ворушачись;           нехтувати – нехтуючи;

не зупинятися – не зупиняючись;           недочувати – недочуваючи;

неволити – неволячи.

Вчитель: Звіримо наші міркування із підручником на с.182. Як читається орфограма?

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Вибірковий диктант.

1. З поданих дієприслівників випишіть лише ті, які з не пишуться завжди разом.

(Не) зчувшись, (не) навидячи, (не) наважуючись, (не) притомніти, (не) зупиняючись, (не) продумавши, (не) хтуючи, (не) кажучи, (не) почувши, (не) стямлячись, (не) терпеливлячись, (не) співаючи, (не) стямившись.

2. «Скарбниця мудрих думок». Робота в парах.

Знайдіть другу частину прислів’я, прочитайте їх. Назвіть дієприслівники. Поясніть написання з  не.

Не посіявши,                                                    не пожнеш.

Не знаючи броду,                                            не лізь у воду.

Не догледівши оком,                                      заплатили боком.

Не піймавши,                                                   не кажи, що злодій.

Не нагнувшись,                                               гриба не зірвеш.

3. Робота в парах. Підкресліть зайве слово. Обґрунтуйте свій вибір.

1). (Не) зробивши, (не) знаючи, (не) навидячи;

2). (Не) доївши, (не) написавши, (не) зчувшись;

3) (Не) погодившись, (не) перевіривши, (не) волячи;

4) (Не) хтуючи, (не) притомнівши, (не) пізнавши;

5) (Не) дійшовши, (не) покоячи, (не) помічаючи.

4. Прочитайте текст уголос. Дайте відповідь на питання: «Що ви візьмете з собою, вирушаючи у далеку дорогу життя?». Випишіть речення з дієприслівниковими зворотами. Поясніть пунктограми, написання не з дієприслівниками.

Мова – одне з створених людьми див. (Не) можна ходити по рідній землі, (не) чаруючись рідною мовою.

А як доля покличе тебе у мандри, вирушаючи, поцілуй неньчині руки, візьми в дорогу грудочку землі, слово матері.

Працюй (не) покладаючи рук, ніколи не зрікайся рідної мови. І тоді тобою могли пишатися батьки, друзі, вчителі.

Вчитель:Чому «не покладаючи рук» не виділяється комою. (Бо це фразеологізм і стоїть після дієслова присудка)

5. До кожного фразеологізму із довідки доберіть синонім.

Не зібравшись з думками, не змикаючи очей, не передихаючи, не змигнувши, не розгинаючись.

Слова для довідок: невтомно, без сну, пильно, безперервно, розгублено.

Із одним (на вибір) побудуйте речення.

6. Перебудуйте речення, від виділених слів утворіть дієприслівники.

Як не маєш, то й не загубиш.

Не маючи, не загубиш.

Якщо не переплатиш, то й не купиш, а як не спустиш ціну, то й не продаси.

Не переплативши, не купиш, а не спустивши ціну, не продаси.

Як не маєш статку, то не матимеш і упадку.

Не маючи статку, не матимеш і упадку.

Біжить, землі не торкається.

Біжить, землі не торкаючись.

7. Прослухайте текст.

Мова – це барвиста крайка, яка прослалася із глибини віків у майбуття. Тримаючись за неї, ми долаємо перелоги й круті гори. Не можна ходити порідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб мліяли, щоб розвивали далі. Слова можуть об’єднувати і роз’єднувати , але згуртовуючи, об’єднуюча їхня сила у стократ дужча.

Цінуймо рідну мову – нетлінний скарб українського народу, що його наші предки зберегли, обороняючи від усіляких заборон та утисків, передавши нам у спадщину.

 Дайте відповідь на питання: Що є нетлінним скарбом українського народу?

Виконайте завдання: випишіть дієприкметники, дієприслівники.

8. Робота в групах.

Заповніть діаграму Венна, скориставшись додатками.

Назвіть спільні ознаки дієприкметника  та дієприслівника. Відмінні ознаки.

VIІ. Підсумок.

Виконайте тестові завдання. Запишіть відповіді у зошити.

Тести:

1. Позначте рядок, у якому всі дієприслівники з часткою не пишуться окремо:

а) не/пускаючи, не/вгаваючи, не/вирішивши, не/знаючи;

б)не/кажучи, не/здужавши, не/дотягнувши, не/працюючи;

в) не/хтуючи, не/взявши, не/застеливши, не/знайшовши;

г) не/діючи, не/сумуючи, не/бажаючи, не/перемігши.

2. Позначте рядок, у якому всі дієприслівники з часткою не пишуться разом:

а) не/ хтуючи, не/притомніючи, не/волячи, не/дослухавши;

б) не/спиняючись, не/гнучи, не/одержавши, не/почувши;

в) не/підсумувавши, не/скосивши, не/заснувши, не/прочитавши;

г) не/домалювавши, не/оцінивши, не/злюбивши, не/враховуючи.

VІІІ. Рефлексія .

Продовжіть речення:

Сьогодні на уроці я зрозумів…

                                   навчився…

                                   дізнався…

                                   відчув труднощі…

ІX. Домашнє  завдання

Оцінювання

X. Підсумок .

Слово вчителя: Давньогрецький драматург писав: «Мудрий не той, хто надто багато знає, а той чиї знання корисні». Сподіваюся, що знання отримані сьогодні, стануть вам у пригоді.

В. Сухомлинський стверджував: «Слово є найтонший взірець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим різцем так, щоб з-під ваших рук виходила тільки краса».